Обопільно
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:37, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Обопільно, нар. Взаимно. Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка, непокірлива; не долюбляла і вона його обопільно. МВ. II. 79.