Обойко
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:37, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Обойко, числ. Ум. отъ обоє. Хлопець і дівчинка, обойко як з воску вилились у матір. ЗОЮР. II. 33.