В’язок

Словник Бориса Грінченка

В’язок, -зка, м. 1) Связь полудрабків въ возѣ. Рудч. Чп. 250. 2) Связь (изъ тонкаго гнутаго дерева), посредствомъ которой въ саняхъ копили двухъ полозьевъ соединяются между собой. Лебед. у. (Залюбовск.). 3) Въ наружномъ однобортномъ колесѣ водяной мельницы: дубовая дужка, при помощи которой каждая лопатка прикрѣплена къ кляку. Черниг. у. 4) Въ корзинѣ: поперечина, сверхъ которой затягивается дуга для ручки въ корзинѣ. Вас. 147. 5) Позвонокъ. Терск. обл. 6) Ум. отъ в’яз. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=

Сучасні словники

Тлумачення із "Словника української мови"* В'ЯЗОК, зка, ч. Зменш. до в'яз.

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BE%D0%BA

В'ЯЗКА Тлумачення із "Словника української мови"* В'ЯЗКА, и, ж. 1. Зв'язані, скріплені мотузкою і т. ін. або нанизані на неї які-небудь однорідні предмети. Виходять у сад Маруся й Настя з в'язками ключів у руках (Н.-Лев., II, 1956, 463); По кутах лежали в'язки соломи (Кобр., Вибр., 1954, 124); - Зв'язати у в'язки гранати, За мною - за мною рушати! - Сказав політрук... (Нагн., Вибр., 1957, 374).

2. діал. Зав'язка. В'язки від маминого фартуха він вже тримав у руках, як вуздечку (Смолич, II, 1958, 30).

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%BE%D0%BA

Ілюстрації