Лулусь!

Лулусь! меж. 1) Выражаетъ сильный и быстрый трескъ. Аж ось лулусь щось під ногами! Загоготів якийсь підземний глас. Греб. 373. 2) Выражаетъ ударъ. Лулусь його у лоб!

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛУЛУСЬ, виг., діал.

1. Звуконаслідування, що вживається на позначення звуку від удару.

2. Уживається як присудок за знач. лулуснути. Аж ось — лулусь щось під ногами! (Євген Гребінка, I, 1957, 58); Лулусь його в лоб! (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 555.

http://sum.in.ua/s/lulusj

Тлумачення із "Словника української мови"*

ЛУЛУСЬ, виг., діал. 1. Звуконаслідування, що вживається на позначення звуку від удару.

2. Уживається як присудок за знач. лулуснути. Аж ось - лулусь щось під ногами! (Греб., І, 1957, 58); Лулусь його в лобі (Сл. Гр.).

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%9B%D0%A3%D0%9B%D0%A3%D0%A1%D0%AC