Хорий
Хо́рий, -а, -е = Хворий. Хора я, хора, мусить я умру. Лукаш. 14.
Зміст
Сучасні словники
Орфографічний словник української мови
ХОРИЙ
хо́рий прикметник діал.
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ХО́РИЙ, а, е, діал. Хворий. Та нема гіршої пригоди, як слабість у дорозі. Ось на задньому возі, як в'ялая риба, лежить хорий чумак (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 181); Була [Маня] хора, цілий тиждень пролежала (Ольга Кобилянська, III, 1956, 56); Четвертий міністер [міністр] називався Пугукало. То був понурий Сич, хорий на селезінку (Іван Франко, IV, 1950, 110); Згадав я вас, — і якось тихо На серці хорому стає (Павло Грабовський, I, 1959, 100); [Старий:] Нащо Дав зазирнути у ту безодню чорну Моєї хорої, розбитої душі? (Володимир Самійленко, I, 1958, 63); Це не уяви витвір хорий... Тебе я бачив, престарий соборе (Максим Рильський, III, 1961, 252); // у знач. ім. хорий, рого, чол.; хора, рої, жін. Недужа, нездорова людина. Лікареві просто ніколи. Тут нового хорого привезено, там операція (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 174); На високій кроваті, у подушках, лежить недужа.. Мати моя зітхає важенько, хора тихенько стогне (Марко Вовчок, VI, 1956, 221).
Словник синонімів Караванського
ХОРИЙ ХОРИЙ,недужий, нездоровий, жм. слабий, болящий, нездужалий, ХВОРОБЛИВИЙ
Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
хорий -а, -е, діал. Хворий. || у знач. ім. хорий, -рого, ч. ; хора, -рої, ж. Недужа, нездорова людина
Лексикон львівський
хорий хо́рий 1. хворий, недужий (м, ср, ст)||слабий, хоренький◊ бальза́м на хорі ра́ни → "бальзам" 2. → "хоренький" 2 ◊ хо́рий на голову → "хоренький" 2 ◊ хо́рий на голову, а ліку́ється на но́ги → "хоренький" 2
Ілюстрації
|
|
|
