Обірник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:20, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Обірни́к, -ка, м. 1) Навозъ. Вх. Зн. 42. 2) У гуцульскихъ мастеровъ (мосяжним), дѣлающихъ украшенія изъ мѣди: родъ круглаго долотца съ остріемъ трубочкой — для выбиванія кружковъ изъ мѣдной пластинки. Шух. Г. 278.