Спиця
Спиця, -ці, ж. 1) Спица (въ колесѣ). Рудч. Чп. 250. Котилися вози з гори, поламались спиці. Чуб. V. 323. 2) Часть гончарнаго круга. См. Круг 11. 3) Часть млина ручного. (См.). Шух. І. 104. 4) Въ срубленномъ деревѣ сукъ, тонкая часть котораго отрублена. Шух. І. 187.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)
СПИ́ЦЯ, і, жін. 1.Один з дерев'яних або металевих стрижнів, що з'єднують маточину колеса з ободом.Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються,.. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (Іван Франко, IV, 1950, 189); Біле вересневе сонце мигтить і мигтить, заплутавшись двома світляними клубками у спицях веломашини (Олесь Гончар, I, 1954, 465); 2.Тонкий довгий стрижень з трохи загостреним кінцем для плетення.Панна Анеля плете якусь хустку — і не підводить очей од спиць (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 249); Сиділа, обіклавшись подушками, зі спицями в руках мама (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 55);
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Приклади з літератури.
Панас Мирний – Хіба ревуть воли, як ясла повні Явдоха, помітивши це та розпитавшись, що Максим між москалями не остання спиця в колесі, – Став він не остання спиця в колесі.
Олег Романчук – Зоряний кристал На столі залишилася внутрішня конструкція колісниці – кам’яна опора з отвором та бронзовий вал, на який було насаджене колесо-ротор з чотирма дерев’яними спицями. Джерела та література:
