Шерет

Шерет, -ту, м. = Шерех - те саме, що ше́рхіт. Чувся шерех, ніби по дереву терли величезним наждачним кружалом (Собко, Біле полум’я, 1952, 105); На полях, що розстилалися обабіч дороги, чулися невиразні шерехи: то тріск сухого бур’яну під чиїмись обережними кроками, то причаєне шарудіння, то стриманий писк (Тют., Вир, 1964, 187); Над Севастополем уже стояв ясний і свіжий ранок, сповнений легким шерехом хвиль, теплими вітрами (Кучер, Прощай.., 1957, 258); І чути злив осінніх шерех (Перв., І, 1958, 152); // у сполуч. із сл. ні , ані. Про абсолютну тишу; Пішла по Росі крига, це вже йде шерет.

Повна тиша

Рк. Левиц. // Те саме, що са́ло.

Cало

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність vs джуган }}