Обачити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:06, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Обачити, -чу, -чиш, гл. 1) Увидѣть. Та скажи мі, чи обачу миленького очі. Гол. 769. 2) Замѣтить. М’я з другою в любві обачила. Чуб. V. 376.