Норов
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:59, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Но́ров, -ва, м. 1) Нравъ. У тебе не такий норов і зроду був. Г. Барв. 502. 2) мн. Капризы, прихоти. Ой сідай, Марусенько, на вози, да кидай батькові норови: що первії норови попрядки, а другії норови досвітки. Нп. А я твої норови добре знав, тим я тебе аж ніколи не займав. Грин. III. 208. Ум. мн. Норівоньки. Десь ти, мила, норівоньки мої знаєш. Чуб. V. 593.
