Швигати

Шви́гати, -гаю, -єш, гл. Бросать, кидать. Діти швигають їли мов стрілами. ЗЮЗО. І. 178.

Сучасні словники

ШВИРГА́ТИ (швигати), аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм.

1. Різко, з силою кидати кого-, що-небудь; шпурляти. Олекса поліз у кут і почав швиргати звідти тріски, суччя, дрова (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 386); — Що-о? — кричить Прокіп і зозла швиргає макогін у кочерги, так що вони торохтять там, як кості мерців (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 97).

2. перен. Швидко, мимохідь, недбало казати, висловлювати щось; кидати.

Ілюстрації

x140px

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/shvyrghaty

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]