Шульпіка

Шульпіка, -ки, м. = Шуліка. На могилі щось мріє, чорніє: спершу здалось йому за шульпіку, а як зблизився, побільшало, неначе орел. Стор. М. Пр. 3. Голуб’ятко наше старий шульпіка заклював. Греб. 324.

Сучасні словники

ШУЛІ́КА (хижий птах), КО́РША́К, ШУ́ЛЯ́К розм., РЯБЕ́ЦЬ розм., ШУЛІ́К розм., ШУЛЬПІ́КА діал. У сонячній, холодній імлі степового ранку ширяє над землею шуліка (М. Словник синонімів української мови) Джерело: https://slovnyk.me/dict/vts/%D1%88%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B0

ШУЛІ́КА, и, чол. Великий хижий птах родини яструбиних з довгими крилами і загнутим дзьобом; коршак. Мов курята, сполохані шулікою, люди подались до церкви (Іван Франко, II, 1950, 364); (Академічний тлумачний словник) Шулікою (як шуліка, мов шуліка) налітати (налетіти, кидатися, кинутися і т. ін.) на кого — раптово, хижо накидатися, нападати на кого-небудь. Роман, почувши крик, прибіг до стайні і шулікою кинувся на Загубу (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 507); Джерело: http://sum.in.ua/s/shulika

Іншими мовами

Sulpa (English).

Джерела та література

https://slova.com.ua/word/%D1%88%D1%83%D0%BB%D1%8C%D0%BF%D1%96%D0%BA%D0%B0