Жмакувати

Жмакува́ти

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Жма́кати, каю, єш, гл.
1) Жевать.
2) = Жмакувати 2.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.

ЖМА́КАТИ, аю, аєш і ЖМАКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. Захоплюючи, здавлюючи який-небудь предмет руками, м'яти, псувати його форму. Валентин : Модестович обома руками жмакає край скатертини (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 210); Вона дуже хвилювалася, жмакала клаптик паперу в руках, боязно поглядала в зал (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 30); Жмакує [Січкар] гроші в кишені, що аж тріщить вона (Михайло Стельмах, II, 1962, 39).
2. розм. Те саме, що жувати 1. У хаті стало тихо, тільки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали.. роти (Нечуй-Левицький, III, 1956, 378).

Синоніми

жмакува́ти (розм.) - роздрібнювати їжу, корм у роті

1. жва́кати (розм.)
2. жвакува́ти (рідше) - перев. утворюючи певні звуки.
3. жма́кати (розм.)
4. жува́ти
5. кутуля́ти (діал.) - через силу, повільно.
6. пережо́вувати
7. перемина́ти
8. перетира́ти - старанно.
9. розжо́вувати

жмакува́ти - стискаючи, деформувати, робити м'яким, перетворювати в м'яку масу

1. бга́ти
2. жма́кати
3. жу́жмити (розм.) - захоплюючи, здавлюючи щось, деформувати його.
4. м'я́ти
5. ме́рвити (діал.) - стискаючи в руках, скручуючи щось.
6. примина́ти - трохи.
7. промина́ти - дуже добре.
8. підмина́ти - притискаючи, згинаючи чимсь важким.
9. розмина́ти - робити м'яким.
10. тереби́ти (розм.)
11. термо́сити (розм.) - перебираючи пальцями.
12. термосува́ти (розм.) - перебираючи пальцями.

Ілюстрації

•