Огулом
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:40, 20 квітня 2023; Avlupyna.fshn22 (обговорення • внесок)
Огулом, нар. 1) Оптомъ, гуртомъ. Бачите, щоб було посходніш, сторгуємось огулом. Стор. 2) Вообще. Мовлячи огулом, треба сторожко підступати.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОГУ́ЛОМ, присл., розм., рідко. 1. Усі (все) разом; гуртом, не розбираючись. Вчителеві нема як серця зірвати, то взяв та й шугнув усяку нечисть із села огулом (Вас., І, 1959, 191). 2. Загалом, в цілому. Було, що Давид раптом спитав у дядька Левонтія: скільки воно десятин у Рокитному всієї землі — і Книшевої, і Губаренкової, і інших — огулом (Головко, II, 1957, 106).
Великий тлумачний словник сучасної мови
огу́лом присл., розм., рідко. 1》 Усі (все) разом; гуртом, не розбираючись. 2》 Загалом, у цілому.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 623.
