Сіянець

Сіянець, -нця, м. Посѣянное растеніе. Сіянець повитикався з грядки густо, як щіть. Левиц. І. 28.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СІ́ЯНЕЦЬ, нця, ч. 1. Молода рослина, вирощена з насіння. Сіянці вирощують у спеціальних лісових розсадниках до одно— або дворічного віку (Механ. і електриф.., 1953, 282); Щоб прискорити плодоношення, необхідно сіянець лимона в період інтенсивного росту заокулювати вічком або прищепити живцем, взятим з плодоносної рослини (Рад. Укр., 7.I 1972, 2); // Те саме, що сі́янка 1. Цибуля погналась в стрілки; сіянець повитикався з грядки густо, як щіть (Н.-Лев., І, 1956, 85). 2. розм. Уживається як прикладка до слова дощ, позначаючи його густоту, рясність. Ген-ген, на обрії сіріє, І пахне сіянцем-дощем (Воскр., Поезії, 1951, 305); На вулиці шумів теплий квітневий сіянець-дощ (Рад. Укр., 28.IV 1962,)

Великий тлумачний словник сучасної української мови

сі́янець -нця, ч. 1》 Молода рослина, вирощена з насіння. || Те саме, що сіянка 1). 2》 розм. Уживається як прикладка до сл. дощ, позначаючи його густоту, рясність.

Ілюстрації

Див. також

Сіянець

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 236.