З’їжа

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

З’їжа, -жі, ж. Ѣда, потребленіе, съѣденіе. На з’їжу чимало дечого купили. Да там з’їжі, Господи! таки ж п’ять душ прогодуй що дня.

Сучасні словники

З'ЇЖА, і, ж., діал.

1. Їжа. Корисна в городі з'їжа, он які гладкі відтіля вертаються! (Мирний, IV, 1955, 296); Привіз учора Остап копу жита з поля на з'їжу - молотити стали ціпами вдвох (Головко, II, 1957, 424).

2. Витрата їжі. Вона була вже матір'ю.. Горпині було й соромно перед людьми і для себе невигодно [невигідно]: лишня з'їжа, лишній рот у її сім'ю (Мирний, І, 1954, 63); [Герасим (до Копача) :] Така з'їжа, така з'їжа, що й сказать не можна! Повірите: з млина привезуть пуд [пудів] тридцять борошна, не вспієш оглянуться - вже з'їли (К.-Карий, І, 1960, 388); З'їжа була велика: хліба було обмаль. Секлетин батько насилу настачав хліба на свою велику сім'ю (Н.-Лев., IV, 1956, 217).

Ілюстрації

409201 1.jpg E04e973--vadimvasenin-depositphotos.jpg Photoicon.png

Див. також

Їжа

Їда

Джерела та література

Словник української мови: в 11 т. Т. 6: П-Поїти / АН Української РСР, Ін-т мовознав. ім. О. О. Потебні; ред. тому: А. В. Лагутіна, К. В. Ленець Київ: Наук. думка, 1975. 832 c.

Зовнішні посилання

З'ЇЖА