Дзюрчати

Дзюрчати, -чу, -чиш, гл. Журчать. Дзюрчить біжить криниченька, наповня ставок. К. Досв. 157.

Тлумачний словник

ДЗЮРЧАТИ, чи́ть, недок.

1. Витіканням утворювати монотонні булькаючі звуки, шум. Тихо води дзюрчать в долах, Ліс зелений шумить в горах (Павло Грабовський, Вибр., 1949, 206); Було чути, як дзюрчить Прут у «коліні», як.. скриплять сусідські хвіртки (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 232).

2. Текти, витікати струмком, потоком. — Між коренем пробилася глибока криниця; Дзюрчить з неї, не знать куди, Холодна водиця (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 154); Навкруги.. зелена трава, і з одного боку, з-під кам'яної стіни, дзюрчить ручай (Юрій Яновський, IV, 1959, 46); * Образно. Пшениця «Українка» як перестоїть — зерно дзюрчить за косаркою (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 553); // перен. Щебетливо гомоніти, співати. Лагідно дзюрчить материн тихий голос (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 92); Тихо-тихо було в степу: ні вітерця, ні подиху. Тільки сухо й жарко дзюрчали цвіркуни (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 135).

Словник синонімів

Синоніми до слова Дзюрчати

- дзюркотати

- булькотати

- текти

- струмувати

- (голос) щебетливо лунати

- журчати

Ілюстрації

Див. також

Дзюрчання

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 268.

Словарь української мови: зібрала редакція журнала “Кіевская Старина”. Том ІV: Р-Я / Упорядкував, з додатком власного матеріалу Борис Гринченко. Київ: Друкарня Акційного Товариства Н. Т. Корчак-Новицького у Київі, 1909. 563 с.