Рюмати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:27, 13 квітня 2023; A.tiutiunnyk (обговорення • внесок)
Рю́мати аю, аєш, недок., розм. Плакати. — Нас перекинув [візник], а сам ще й рюмає! — ще дужче розсердився пан (Крим., Вибр., 1955, 94); Жінка сиділа навпочіпки біля дочки, умовляла її:— Ну, Люсю, ну, золотко… Тато нас чекає…— Спатоньки,— рюмала Люся (Мушк., Серце.., 1962, 267).
 |
