Нестямний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:44, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Нестямний, -а, -е. 1) Растерянный; находящійся внѣ себя. 2) О дѣйствіяхъ: дикій; въ высшей стенени сильный. Нестямніш рейт. Мир. Пов. І. 138. Долітали до їх хати нестямні крики та гуки (бито людей). Мир. ХРВ. 285.