Жмакувати
Жмакува́ти
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
Жма́кати, каю, єш, гл.
1) Жевать.
2) = Жмакувати 2.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.
ЖМА́КАТИ, аю, аєш і ЖМАКУВА́ТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. Захоплюючи, здавлюючи який-небудь предмет руками, м'яти, псувати його форму. Валентин : Модестович обома руками жмакає край скатертини (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 210); Вона дуже хвилювалася, жмакала клаптик паперу в руках, боязно поглядала в зал (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 30); Жмакує [Січкар] гроші в кишені, що аж тріщить вона (Михайло Стельмах, II, 1962, 39).
2. розм. Те саме, що жувати 1. У хаті стало тихо, тільки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали.. роти (Нечуй-Левицький, III, 1956, 378).
Синоніми
жмакува́ти (розм.) - роздрібнювати їжу, корм у роті
- жва́кати (розм.)
- жвакува́ти (рідше) - перев. утворюючи певні звуки.
- жма́кати (розм.)
- жува́ти
- кутуля́ти (діал.) - через силу, повільно.
- пережо́вувати
- перемина́ти
- перетира́ти - старанно.
- розжо́вувати
жмакува́ти - стискаючи, деформувати, робити м'яким, перетворювати в м'яку масу
- бга́ти
- жма́кати
- жу́жмити (розм.) - захоплюючи, здавлюючи щось, деформувати його.
- м'я́ти
- ме́рвити (діал.) - стискаючи в руках, скручуючи щось.
- примина́ти - трохи.
- промина́ти - дуже добре.
- підмина́ти - притискаючи, згинаючи чимсь важким.
- розмина́ти - робити м'яким.
- тереби́ти (розм.)
- термо́сити (розм.) - перебираючи пальцями.
- термосува́ти (розм.) - перебираючи пальцями.
