Клямбра

Клямбра, -ри, ж. 1) Родъ скрѣпы или деревянныхъ тисковъ, употребляющихся для удержанія вмѣстѣ сколачиваемыхъ досокъ. Перш треба у клямбри взяти, а потім вже шпуги заганяти. Подольск. г. 2) Скоба, скрѣпа желѣзная. Угор.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 1.2 Великий тлумачний словник (ВТС) сучасної української мови
2 Ілюстрації
3 Див. також

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КЛЯ́МБРА див. клямра.

1. Металева пластинка для скріплювання чогось, для оздоби тощо. За широким, бляхованим золотом чересом зі срібними клямрами стирчали пістолі й чудової роботи ніж (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 49); Підійшов капітан до важких дверей, окутих мідними клямрами (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 7).

2. розм. Те саме, що скоба 2; скріпа. Перш треба у клямбри взяти, а потім уже шпуги заганяти (Словник Грінченка); * У порівняннях. Лучить [рослинність] руїни, неначе клямрою, зі щербин звисає зеленими гірляндами (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 302).

3. діал. Пряжка, застібка. Ті шлейки, нові, блакитні, зі срібними клямрами, притягували до себе заздрісні погляди парубоцтва (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 233).