Несамовитий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:41, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Несамовитий, -а, -е. 1) Изступленный, санъ не свой. Зробився Турн несамовитий, ярився, лютував неситий. Котл. Ен. V. 30. 2) Въ приложеніи къ человѣческимъ дѣйствіямъ, кромѣ прямого значенія, значитъ еще: въ высшей степени сильный. Несамовитий регіт несеться вулицею. Мир. Пов. II. 57.
