Неслава

Неслава, -ви, ж. Безславіе, позоръ; дурная репутація. Погубиш їх, і їх слава стане їм в неславу. Шевч. Ой він її не займає, бо сватати має, він до неї не горнеться, неслави боїться. КС. 1887. VIII. 774. Любив я дівчину, любив я свою, а люде говорять неславу на нюю. Грин. III. 185. У неславі бути. Быть обезславленнымъ; пользоваться дурной репутаціей. Наш піддружбо хороший, пожич дружбі грошей, бо наш дружба в неславі, його шапка в заставі. О. 1862. IV. 19. У неславу вводити. Подвергать пересудамъ, безславить кого. Сватай мене, козаченьку, не вводь у неславу. Мет. 83. У неславу входити. Безславить себя, подвергать себя пересудамъ. Сама ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненьконераненько із юлиці ходиш. Мет. 83. Ум. Неславонька. Не тра було моїй рідні неславоньки наробити. Грин. III. 248.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НЕСЛА́ВА, и, жін. Погана думка, недобра слава про чиїсь дії, вчинки і т. ін. На вовка неслава, а їсть овець Сава (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 167); Дивуюсь: і чого про їх така ходить неслава, що це непевні люди? (Степан Васильченко, IV, 1960, 23); — Неслава, поговір іде про вас, що дуже ви бідні (Михайло Стельмах, I, 1962, 442). ♦ Вводити (ввести) в неславу див. вводити; У неславі ходити — мати погану репутацію.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 394-395.

Несла́ва (пестливе, народнопо­етичне — несла́вонька) —погана думка, недобра слава про кого-небудь. На вовка неслава, а їсть овець Сава (прислів’я); Він до неї не горнеться, неслави боїться (піс­ня); фразеологізм: вво́дити в несла́­ву — ганьбити, безчестити кого-небудь. Сватай мене, козаченьку, не вводи в неславу (А. Метлинський); вхо́дити в несла́ву — ганьбити себе. Сама ж бо ти, дівчинонько, у несла­ву входиш (А. Метлинський); у несла́ві ходи́ти — мати недобру сла­ву, погану репутацію.

Ілюстрації

x140px