Мжити

Мжити (імжити)

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Мжи́ти, мжить, гл. безл. Мороситъ (о дождѣ).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.

МЖИ́ТИ див. мжичити.
МЖИЧИТИ, ить і МЖИТИ, мжить, недок. Падати часто, дуже дрібними крапельками (про дощ); мрячити (у 1 знач.). Темінь. Мжичить.. осінній дощ, під ногами хлюпає вода (Антон Хижняк, Тамара. 1959, 163); // безос. Мжичило. Пронизлива осіння вогкість проймала тіло (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 284).

Синоніми

1. МРЯЧИ́ТИ (про густий дощ, мокрий сніг — падати дуже дрібними краплями).
2. МЖИ́ЧИТИ (ІМЖИ́ЧИТИ).
3. СЛЬОТИ́ТИ розм.
4. СІ́ЯТИ розм.
5. СІ́ЯТИСЯ розм.
6. ПОРОШИ́ТИ розм.
7. МИГИ́ЧИТИ діал.
8. ГЕ́МЗИТИ діал.

Приклад вживання

— Он дивись! Я тільки подумав, і вже на них труситься брильянтова роса, неначе труситься порох або імжить сніжок (І. Нечуй-Левицький)