Забелькотати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Забелькота́ти, -чу́, -ти́ш и забелькотіти, -чу, -чеш, гл. Заговорить невнятно, скороговоркой. Як забелькотить по своєму, то й святий не зрозуміє його.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЗАБЕЛЬКОТАТИ, очу, очеш і ЗАБЕЛЬКОТІТИ, очу, отиш, док., перех. і неперех. Почати белькотати, белькотіти. [Килина:] Ага, як непереливки, то й по-панському забелькотала! (Марко Кропивницький, II, 1958, 423); Десятник забелькотав щось так скоро, що Гнат не зразу второпав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 34); Фельдшериця, задкуючи, забелькотіла щось знову про ліжка (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 212); * Образно. Застогнав глухо міст під колесами, і річка внизу забелькотіла (Андрій Головко, I, 1957, 161).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 18.

Ілюстрації

Забелькотати 11.04.23.jpg Забелькотіти 11 04 23.jpg Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання