Властиво

Властиво, нар. 1) Свойственно. Желех. 2) = Власне.

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)

ВЛАСТИВО.

1. присудк. сл. Характерно для кого-, чого-небудь. — Кришка мені зараз чи ні?.. Ні! Я дуже молодий, і мені властиво більш думати про смерть ворога (Олександр Довженко, I, 1958, 311); Основу народного доходу Росії становила не промисловість, як це властиво високорозвиненим країнам, а сільське господарство (Економічна географія СРСР, 1957, 5).

2. вставн. сл. Те саме, що власне 1. За домом ріс парк, який, властиво, тільки й робив нам осінь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 247); В панському будинку світилося три вікна. Властиво, два вікна, а між ними шкляні двері, що виходили на веранду (Гнат Хоткевич, I, 1966, 118).

3. част. Те саме, що власне 2. — Хто властиво позволив собі змістифікувати вас таким нечуваним способом? (Іван Франко, III, 1950, 248).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 703.

Ілюстрації