Сопти
Сопти́
Зміст
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
Сопти, пу́, пе́ш, гл. Сопѣть. Сопе, як ковальський міх. Нол.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978.
СОПТИ́ див. сопі́ти.
СОПІ́ТИ, плю́, пе́ш; мн. сопля́ть; і СОПТИ́, пу́, пе́ш; мин. ч. сіп, сопла́, ло́; недок. Важко дихаючи, перев. носом, видавати звуки з присвистом. Деякі так так хлеснули, Що де упали — там заснули, Сопли, харчали і хропли (Іван Котляревський, I, 1952, 74); Бондаренко мовчки місив сніг ногами в драних чоботях і важко сопів носом (Андрій Головко, II, 1957, 297); Скриплять гарби, цьвохкають батоги, сопуть коні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 332);
// безос. Видавати звуки з присвистом (у горлі, грудях при хворобі). Кашель угамувався, хоч у грудях все-таки сопло, хрипіло (Панас Мирний, I, 1954, 305);
// перен. Діючи, працюючи, утворювати звуки з присвистом (про пристрій, машину і т. ін.). У кузні коваля нічого не змінилося. Так само сопів міх, гримав клевець (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 181); Пускаючи жемчужну слину піни, Сопуть буксири (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 127); Важко сопучи та чмихаючи, він [паровоз] ледь-ледь тягнув за собою кілька .. вагонів (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 7).
Словник синонімів Караванського
СОПТИ
посапувати, с. сапати, (важко) дихати, с. сопти, як ковальський міх, п! ЧМИХАТИ.
Синоніми
- дихати (важко)
- посапувати
- сапати (с.)
- сопти (с.)
- чмихати (див.)
- як ковальський міх
Цитати української літератури з використанням слова сопти
1. "Бачу, Недоторканий починає сопти й червоніти, значить, сердиться:" (Винниченко Володимир Кирилович - "«Уміркований» та «щирий»")
2. "Коли Семен лив вино в казанки, мало хто розумів, що то й нащо то, але коли в руках Дуньки біліє хліб, усі зразу починають простягати руки, товпитись, кричати, сопти, лаятись" (Винниченко Володимир Кирилович - "Контрасти")
3. "Пан президент перестає сяяти, здіймає руку з плеча, відвергається, з волосяним свистом починає сопти, люто надушує на зелений гудзик і раптом знову круто повертається до пана міністра" (Винниченко Володимир Кирилович - "Сонячна машина")