Плічко

Плічко́, -ка́, с. 1) Ум. отъ плече. 2) Передній окорокъ свиньи.

Сучасні словники

ПЛІЧКО́

1. Зменш.-пестл. до плече 1. Батько мовчки потис його тонке плічко, погладив по голівці (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 141).

2. Стрічка або смужка тканини через плече в жіночому або дитячому платті без рукавів, у сорочці, ліфчику і т. ін. Плічко сорочки сповзло на руку і оголило ніжну дівочу грудь (Петро Колесник, Терен.., 1959, 338).

3. Окіст (лопатка). Старі заходились коло плічка, а молоді пішли обідать в ресторан (Нечуй-Левицький, I, 1956, 601).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 587.[1]

Плічко, ка́, с.

1) Ум. отъ плече.

2) Передній окорокъ свиньи.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 197.

Ілюстрації

x140px