Кріпко
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:23, 6 квітня 2023; S.horbatiuk (обговорення • внесок)
Кріпко, нар. 1) Крѣпко, сильно. Тут, обнявшись кріпко, ми загинем вкупі. Сніп. 2) Очень. Кріпко стереглись наші дівчата панських парубків. О. 1862. V. 109.
Сучасні словники
1. розм., рідко. Присл. до кріпкий; міцно. У другому возику сиділи два чоловіки і парубок — усі троє зв'язані кріпко (Марко Вовчок, VI, 1956, 231).
2. діал. Дуже, сильно. Кріпко розумна була [Галочка]: кожного, хто у неї спитається, навчить і розкаже (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 312); — Хоч що ви мені тут кажіть, а вовк — звір кріпко полохливий! (Остап Вишня, II, 1956, 145).
Ілюстрації
oK_CxBm_0fg
Медіа
YouTube відео, звуки, музика, тощо.
Див. також
(Посилання на сторінки цієї Вікі)
Див. Довідка:Стиль
Джерела та література
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)