Кріпко

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Кріпко, нар. 1) Крѣпко, сильно. Тут, обнявшись кріпко, ми загинем вкупі. Сніп. 2) Очень. Кріпко стереглись наші дівчата панських парубків. О. 1862. V. 109.

Сучасні словники

1. розм., рідко. Присл. до кріпкий; міцно. У другому возику сиділи два чоловіки і парубок — усі троє зв'язані кріпко (Марко Вовчок, VI, 1956, 231).

2. діал. Дуже, сильно. Кріпко розумна була [Галочка]: кожного, хто у неї спитається, навчить і розкаже (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 312); — Хоч що ви мені тут кажіть, а вовк — звір кріпко полохливий! (Остап Вишня, II, 1956, 145).

Ілюстрації

Mizno188872.jpg Mizno77593483.jpg Photoicon.png Photoicon.png

oK_CxBm_0fg

Медіа

YouTube відео, звуки, музика, тощо.

Див. також

(Посилання на сторінки цієї Вікі)

Див. Довідка:Стиль

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Цікаві факти