Ласощохлист

Ласощохли́ст, -та, м. Сластолюбець. Ласощохлисти похожали, всі фертики і паничі. Котл. Ен. III. 54.

[1]

Словник до "Енеїди" Івана Котляревського Укладач Борис Тристанов. Сластолюбець — той, кому властива схильність до надмірної почуттєвої насолоди; хтивий — який відчуває перев. тілесний, плотський потяг (СУМ-11): ч. III, 99.

Лукачівський луцак (товстолиций)-лайдак Лаврик Лизогуб – ласощохлист, ласій, лигонувши літр лепетухи, ласий леґадуватися (задовольнятися) ломтиком лимона;

Сучасна література

[2]

Номер два. Арнольд Горобець, український південь, русскоязычное население, драматург-шістдесятник, популярний серед жіноцтва, але не більше, теж бородань, тільки гемінґвеївського типу, професійний актор, п’яничка, блазень і картяр, щира душа, дотепник, ще раз п’яничка, пройдисвіт, вірний товариш, шалапут, танцюриста і мочиморда, кулінар, м’ясолюб, ласощохлист, у театрі грав Юлія Цезаря, монологи якого виголошує й зараз на певній стадії пиятики, розводячи їх при цьому латинізмами, матюками і цитатами з партійних документів. Часто засинає одягнутим і вщент знесиленим, але прокидається раніше за всіх.(«Московіада» Юрій Андрухович)