Путівець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:19, 30 березня 2023; Krbinkivska.fshn22 (обговорення • внесок)
ПУТІ́ВЕЦЬ, вця, чол. Польова дорога. Іду, аж подивлюсь перед себе: сидять на дорозі аж дванадцять вовків... Сидять рядком по путівцю, наче ждуть мене (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 443); Фашистські льотчики нещадно обстрілювали дороги. Тому біженці йшли не по шосе, а здебільшого путівцями (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 393); У кількох кілометрах до райцентру Хачмас від шосе круто забирає до моря вибоїстий путівець (Наука і життя, 8, 1967, 28). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 403.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках