Видноколо
ВИДНОКО́ЛО, а, сер., поет. Обрій, горизонт. Далеко розляглась долина Іорданська, на видноколі мріють гори (Леся Українка, I, 1951, 147); Даль засніжена, крута, Синь небесна виднокола Снігом сіє (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 107); Можна.. з батькового плеча побачити, як несподівано ширшає видноколо землі (Михайло Стельмах, I, 1962, 510); // Простір, який можна охопити зором. У сніжистім видноколі Рідні видяться тополі (Максим Рильський, I, 1956, 281). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 389.
Зміст
Сучасні словники
1. Обрій, горизонт.
2. Простір, який можна охопити зором.
3. Сукупність, весь обсяг чого-небудь, доступного для спостереження, дослідження, пізнання. перен.
4. Те саме, що виднокру́г
https://goroh.pp.ua/тлумачення/видноколо
Ілюстрації
