Аги
Аги́, аги́й, агі́ (на те́бе)! меж., выражающее порицаніе. Желех. Агі́ на тя, пропав бис! Фр. Пр. 1.
[[Категорія:Аг]
Інформація зі словник української мови:
АГІ́Й, АГІ́, виг., діал. Виражає подив, обурення, роздратування, осуд, неприязнь. — Калатаю — не докалатаюся, а далі гадаю собі: "Агій, та чого я ту калатаю" (Фр., V, 1951, 315); — Слухайте, пани, агій на вашу голову! (Вишня, II, 1956, 32). Приклади вживання (цитати): - "От свєтичко Бог дав… Агій, Олено! Мо’би кнєгинці, гості нашій у такий час, дещо повічєріти… Пішовєм нині до Ясінє, приніс, ади, жменю мелаю" Самчук Улас Олексійович - Гори говорять!
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
АГІ́ див. агій.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 16. http://sum.in.ua/s/aghi
агі́ (агій) вигук, що виражає погорду або здивування, негативне ставлення до особи та її вчинків (ст): Агі на тебе! Чи довго ще збираєшся стовбичити тут попід хатою? (Авторка) http://slovopedia.org.ua/101/53392/1060123.html
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 3.
Аги́, аги́й, агі́ (на те́бе)! меж. выражающее порицаніе. Желех. Агі на тя, пропав бис! Фр. Пр. 1. http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/73-aghy.html
Тлумачення із "Словника української мови"*
АГА1, виг. 1. Виражав подив, здогад, пригадування. - Ага, ти заховавсь, - промовила сама до себе і пішла розшукувати [Івася] (Мирний, І, 1954, 252); - А га, я й забувсь - ось до тебе лист! Здається, від Богдана (Л. Укр., III, 1952, 583); - Скажіть, як звати... вашого Брянського? Як?.. - Звати? Гм... Дайте подумати... Як це вони між собою... Ага: Юрій (Гончар, III, 1959, 169).
2. Виражає злорадість, насмішку, погрозу і т. ін. "Ага! проклятії поганці, Недогарки Троянські, ланці! Тепер прийшлось вам погибать" (Котл., І, 1952, 237); Як вибігли вночі хлопці на дзвін та взнали, що горить Гмиря, зразу й вернулись у хату - так йому й треба! Ага, найшла-таки його погибель (Головко, II, 1957, 362).
АГА2, част., розм. 1. Уживається при вираженні згоди, потвердження; еге, так. - А казав же він? - Ага! (Сл. Гр.).
2. ірон. Виражає заперечення; якраз!, аякже!, чому б не так! - Зробив же він своє діло? - Ага! (Сл. Гр.).
АГА3, и, ч. Титул поміщика, начальника, старшини в Туреччині, Ірані й дореволюційному Закавказзі.
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B0%D0%B3%D0%B8
Ілюстрації
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 16.- https://slova.com.ua/word/%D0%B0%D0%B3%D1%96%D0%B9
Зовнішні посилання
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 3.
[[Категорія:Аг]
