Балагула
Балагула, -ли, ж. 1) Крытая дорожная повозка, на которой ѣздятъ евреи. Левиц. I. 504. 2) Еврей-извозчикъ на такомъ экипажѣ. 3) Въ юго-западн. краѣ: народникъ изъ польскихъ помѣщиковъ 1830 — 50 гг., членъ особаго народническаго общества въ то время.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БАЛАГУ́ЛА, и, жін., заст.
1. Критий дорожній віз. Балагула ледве примітно підіймалась на пригорки, то знов спускалась у неглибокі долини (Нечуй-Левицький, I, 1956, 408).
2. Візник на такому возі. Не пішов я до кузні, тільки заплатив балагулі й привіз доктора з міста (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 56).
Великий тлумачний словник сучасної мови
балагу́ла -и, ж., заст. 1》 Критий дорожній віз. 2》 Візник на такому возі.
Ілюстрації
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://slovnyk.me/dict/vts/%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D1%83%D0%BB%D0%B0
