Замужжя

Замужжя, -жя, с. = Заміжжя. Замужжя — заму́жжя іменник середнього роду, істота розм. Замужжя — ШЛЮБ (спільне родинне життя чоловіка з жінкою), ПОДРУ́ЖЖЯ, СОЮ́З, ЗАМІ́ЖЖЯ, ЗАМУ́ЖЖЯ розм. (життя одруженої жінки). Йому снилася Анеля, яка чомусь тримала на руках його доньку від першого шлюбу (Ю. Одруження, шлюб (стосовно до дівчини, жінки); життя одруженої жінки.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ЗАМУ́ЖЖЯ, я, сер., розм. Те саме, що заміжжя. — Я родичів шаную, — сказала Галя, — але в таких річах, як замужжя, маю свою волю (Іван Франко, VIII, 1952, 48);

Цілий рік до мене залицявся [жених], Над життя любити присягався, Щастя у замужжі обіцяв (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 102);

– А що? Яково тобі у замужжі? Покращало? (Марко Вовчок).

Також ЗАМУ́ЖЖЯ - ЗА́МУЖЖЮ присл., заст. Приклад:

У її [неї] є небога замужжю. Чоловік і троє дітей. (Ганна Барвінок)

"Довгим рядом переходили тепер поперед її очима літа її замужжя, сірі, мутні, одностайні. Радість матері ніколи не зашевелила її душею, не розживила її утле, засохле серце." ("Гутак" Іван Франко).