Чужоземщина
Чужоземщина, -ни, ж. 1) Чужія, иностранныя земли. Поїхав у чужоземщину. ЕЗ. V. 8. 2) Иностранецъ, все иностранное. Мова московського панства, помазаного чужоземщиною. К. ХП. 121.
Були-ж між руським народом ще й такі люди, що вірили в його непропащу і животворну духову силу, котра колись, скорше чи пізнїйше, возьме таки верх над стихийною силою, над силою незапрацьованого чесно богацтва, і над силою власти, не оправданою фільозофією природи. «Так ми не малий нарід» – писав в 80-их роках великий учитель Кулїш, – «дарма, що нас не добачають наші сусїди у свойому величаню. Не малий вже тим, що докіль стояли ми за Польщу, під пятою в Ляха і звивалась Москва, а як почали стояти за Москву, стала тодї Польща пищати під пятою в Москаля. Не малий і тим, що давши Польщи і Москві архієреїв, вельмож і писателїв, не пошились ми в ЧУЖОЗЕМЩИНУ слїдом за своїми спокушеними главами. https://uk.wikisource.org/wiki/%D0%9E_%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%83%D0%BD%D1%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82_%D1%83_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%96/%D0%92_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%96_%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%83%D0%BD%D1%97%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82%D1%83
... се́мъю зъедно́чила и на́ше украінське суть на віки ві́чні утверди́ла. ... ми ніби верну́лись до домівки свято́і съ чужо́і чужозе́мщини, ...
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і
сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
