Безмовний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:28, 7 червня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Безмовний, -а, -е. Нѣмой, безмолвный; молчаливый. Воли... безмовні. К. Дз. 193.. Нічого не мовить, як мрець безмовний. Г. Барв. 535. Шле на перед робить своїх безмовних. К. МБ. ХІІ. 269. Вона показалася зовсім не такою тихою і безмовною, якою вона вдавала себе. Левиц. І. 294.