Чуркало

Чуркало, -ла, с. = Джерело. Шух. І. 111. 76.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 1.2 Всесвітній словник української мови
2 Ілюстрації
3 Див. також

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧУ́РКАЛО, а, сер., діал. Джерело (у 1 знач.). Оглянувся [Марусяк] за чуркалом, прислухався — чи не журчишь де, але не було чути. Шукати не хотілося; зрештою пригадав, що й нема тут чуркала поблизу (Гнат Хоткевич, II, 1966, 108); Як пам'ятаю, гуцули пили тільки — і це не всякий — влітку жентицю на полонині та воду з чуркала (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 13).

Всесвітній словник української мови

ЧУ́РКАЛО діал., НОРА́ діал.,ЖИВЕ́ЦЬ діал.З-під коріння липи било джерело погожої води (І. Франко); Ключ прозоро б’є з-під косогору, І рине, і дробиться по піску (М. Рильський); Під скелею блищала у кам’яному жолобку криничка (І. Нечуй-Левицький); Між коренем пробилася Глибока криниця; Дзюрчить з неї.. Холодна водиця (Я. Щоголів); Липина і горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами зеленими над холодною криничовиною (Марко Вовчок); Коло неї чур Студеної води, як срібнесенький шнур (Ю. Федькович); Олекса пішов шукати чуркала, щоб обмити [рану] (Г. Хоткевич); В норах вода чистесенька, В цю я ся дивила (Ю. Федькович).