Турун

Турун, -на, м. Насѣк. Carabus, жужелица. Вх. Пч. І. 5.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖУЖЕЛИЦЯ 1, і, жін.

1. Залишки після згоряння твердого палива; відходи при виплавці металу. Стіни барака були зроблені з шалівки і всередині засипані жужелицею (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 285); Кучугури жужелиці й зотлілої цегли ховалися в хащах ожини та дикої малини (Олесь Донченко, II, 1956, 61); Сірко Старший слухняно виходив, але вибрану жужелицю потихеньку виносив з хати (Іван Сенченко, Опов., 1959, 194).

2. діал. Нагар. Свічка нагоріла; велика жужелиця на ґноті задержувала світ (Панас Мирний, I, 1954, 319).

ЖУЖЕЛИЦЯ 2, і, жін. Хижий жучок, що живиться комахами, молюсками, черв'яками та рослинами. В пухкому ґрунті підвищується активність хижих жужелиць, які знищують дротяників (Шкіди. і хвор.. рослин, 1956, 18). ▲ Хлібна жужелиця — смоляно-чорний з металевим блиском жук, що пошкоджує посіви хлібних рослин. Хлібна жужелиця (туруп) найбільшої шкоди завдає посівам озимої пшениці, озимого ячменю, жита та ярого ячменю (Колгоспник України, 8, 1961, 23).

• ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
• Називний турун туруни
• Родовий туруна турунів
• Давальний турунові, туруну турунам
• Знахідний туруна турунів
• Орудний туруном турунами
• Місцевий на/у туруні, турунові на/у турунах
• Кличний туруне туруни

Ілюстрації

Див. також

Турун

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. Том 10, 1979. Стор. 328.

Словник української мови: в 11 томах. Том 2, 1971. Стор. 546.