Збірниця
Збірниця, -ці, ж. 1) Метла. ЗЮЗО. II. 180. 2) Сборище. Котл. Ен. IV. 71.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда
МІТЛА́, и, жін.
1. Великий віник, часто прикріплений до довгої палиці. [Химка (замітає двір мітлою):] Людям неділя, а тобі нема ні празника, ні неділі в цих хазяїнів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 523); Десь чується шурхіт мітли двірника, Доноситься здалеку дзенькіт трамвая... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 8); * Образно. Гітлерівська мітла була дуже густою, мела підряд, з тим розрахунком, щоб виловити і винищити всіх, хто хоч і не був, але міг бути учасником партизанської чи підпільної боротьби з окупантами (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 7); * У порівняннях. Одна товста гілляка захопила цілий рядок дівчат і, наче мітла, змела. Їх з полудрабка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 31). ♦ [Залізною] мітлою гнати (виганяти, вигнати, вимітати, вимести і т. ін.) — рішуче звільнятися від кого-, чого-небудь. — Скільки я вже заходив до кооперативу.. Гвіздки є? Нема! Ремінь є? Нема! Кооператор, кажу. Гнати б отакого кооператора мітлою!.. (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 45); Сильна робітничо-селянська влада придушує всякі білогвардійські змови, влаштовані проти неї. Залізною мітлою виганяє вона зрадників із своїх рядів (Ленін, 30, 1951, 5); — А от на звітно-виборчих зборах слід мітлою вимести безвідповідальні ревкомісії (Остап Вишня, I, 1956, 437); Під мітлу вимітати — без залишку, начисто, зовсім забирати, знищувати і т. ін. Насувався голод.., а «рятівники» [інтервенти] тим часом під мітлу вимітали всі запаси хліба, що були в порту (Олесь Гончар, II, 1959, 35).
2. розм. Те саме, що комета. Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Тарас Шевченко, II, 1963, 362); На вечірньому небі з'явилася велетенська червона мітла (Яків Качура, II, 1958, 442).
ЗБО́РИЩЕ, а, с.
1. Велике скупчення людей в одному місці. Побачивши зборище, вони спинили волів, а самі пішли до гурту… та й поторопіли обоє! (Мирний, І, 1949, 414); На колгоспному подвір’ї.. селянського люду було стільки, що зборище це на перше око можна було взяти за звичайний сільський ярмарок (Епік, Тв., 1958, 273).
2. розм. Зустріч, зібрання людей певного кола в якому-небудь місці для розваги, відпочинку, обміркування чогось. Вогнище для партизанів це все: і хата, де можна погрітись холодної ночі, і улюблене місце зборища на дозвіллі (Баш, На землі.., 1957, 42); У готичному будинку, що вузькими вікнами дивився на зарослу толоку і хлоп’ячі зборища, жила якась дівчина (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 6); — А в Давида зараз якесь зборище.. Повна хата людей і, видно, якісь питання обмірковують (Головко, II, 1957, 64); Маринка бігає по сходках, мітингах, зборищах (Смолич, Мир.., 1958, 23); // збірн. Присутні на таких зустрічах, зібраннях. [Рахіль:] В день страшного суду На Йосафатовій долині стану я І перед зборищем мерців волати буду: Себе суди, неправий судія!.. (Л. Укр., І, 1951, 421); Коли княгиня вийшла з своїх покоїв, різноголосе це зборище заніміло, зупинилось. Довгим поглядом подивилась княгиня на родичок своїх (Скл., Святослав, 1959, 123).
3. зневажл. Група людей з якою-небудь спільною негативною ознакою. Ось угорі зайнялася.. зірка; як свічка, палає вона на небі й освічує п’яне зборище на землі… (Мирний, І, 1949, 308); // Те саме, що на́брід. Приїздили [делегати] з найнесподіванішими мандатами: від сільських старост, від «Просвіт», від «Селянських спілок».. Не було найменших підстав це зборище випадкових людей вважати за правомочний з’їзд. Більшовики заявили про це і залишили засідання (Головко, II, 1957, 432).
4. рідко. Велике скупчення чого-небудь в одному місці. Над усім цим зборищем поставлених в ряди машин виділялися своїми дебелими формами зернові комбайни (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 18).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник
мітла́ —
1) великий віник, часто прикріплений до довгої палиці; як і віник, мітла (метіння) символізує чистоту, затишок (передусім у дворі), тому кажуть: «Вимету разком та вивезу візком», «Як мітлою зметено», «Перше свій двір позамітай, а потім чужий»; уособлює зміну хазяїна, порядків: «Всяка (кожна) мітла по-своєму мете», «Нова мітла по-новому мете», «Нова мітла добре замітає, бо за собою нічого не лишає», «Нова мітла чисто мете, а обламається — під лавкою валяється»; асоціюється з нечистою силою, зокрема чортом і відьмою, які нібито літають верхи на мітлі (помелі): «На мітлі літають тільки відьми» (див. ще у М. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки»);
2) народна назва коме́ти (див.); за євангельською легендою, народження Христа було ознаменовано появою комети над Віфліємом — містом, яке вважалося батьківщиною легендарного царя Давида й усієї його династії, до якої, за євангельською традицією, належав нібито Христос; Йосип Обручинк, тобто «заручений» з Дівою Марією, матір’ю Христа, також походив з роду царя Давида, але жив бідняком у Назареті, займаючись теслярством. Над самим Віфлеємом, боком, Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Т. Шевченко); Тільки явиться на небі мітла, то буде війна (П. Чубинський).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1. Турунен, Арі (2020). Книга Ознаки добра і зла. Забобони. Історія забобонних звичаїв / пер. Ірини Малевич. Ніка-Центр, Видавництво Анетти Антоненко. с. 69.
