Риндя

І. Ри́ндя, -ді, ж. 1) = Ринда. 2) Желудокъ, нутро. Желех.

ІІ. Ри́ндя, -ді, м. Въ свадебныхъ празднествахъ въ Черниг. губ.: разъѣзжающіе во вторникъ послѣ свадьбы верхомъ на лошадяхъ трубачи съ трубами. МУЕ. III. 169. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках: Ри́ндя — учасник традиційних весільних святкувань, що колись проводили в Чернігівській губернії. Риндя роз'їджав з сурмою на коні у вівторок після весілля[1].

Переклад іншими мовами

Rider(вершник) — англійська мова.

Ridder[2](вершник) — середньонижньонімецька мова.

Рындель(прапороносець) — давньоруська, пов'язане за походженням.

Ілюстрації

Джерела та література

1. Риндя // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 17.

2. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.