Щілко

Щілко, нар. При самой землѣ. Вівця щілко з’їдає зело. НВолын. у.

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Щілко нар. При самой землѣ. Вівця щілко з'їдає зело. Н. Вол. у.

СловникUA

ЩІЛКА СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК. щілка - іменник, жіночий рід, неістота, I відміна ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА називний щілка щілки родовий щілки щілок давальний щілці щілкам знахідний щілку щілки орудний щілкою щілками місцевий на/у щілці на/у щілках кличний щілко щілки

Цікаві факти

І вільними станьте...

Україна духовно дезорієнтована держава. Цемент, яким би вона мала скріпляти свої духовні основи, затвердів на грудку і ніяк не проросте зерно на тому камені. Мала б церква докласти свою руку до зрошення духовної пустелі. Але ця ритуальна машина для заробляння грошей давно вже збилась на манівці і сама є одним із факторів нестабільності. Чи ж дивуватися з того, що найпорядніші громадяни все частіше творять молитву в тиші власної душі, щілко причинивши за собою двері своїх осель, як і радив колись Спаситель. Один неправедний душпастир здатен більше зробити в справі духовного поглуму, ніж тисячі відбірного війська на полі бою. Пересічній людині ж іноді й малесенького плювка в душу стачає для абсолютної зневіри. Отак непомітно і торується шлях згуби, бо тільки той народ може зберегти себе, котрий {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}