Позлота

Позлота, -ти, ж. = Позолота.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ПОЗОЛО́ТА, и, жін.

1. Тонкий шар золота або бронзової фарби, накладений на поверхню чого-небудь. Були у цій кімнаті часи стінні і дзеркало узьке та довге — рама на йому з позолотою (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); За якоїсь півгодини Тася й Сачко сиділи в першому ряді колонного залу філармонії, що вабив око м'якими тонами мармуру й позолоти (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 37); * Образно. Осінь. Сонячна, золота. Весь радгоспівський сад аж горить позолотою (Андрій Головко, I, 1957, 490); * У порівняннях. Тільки посмішка — мов позолота, осяває обличчя йому (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 100).

2. перен. Те, що зовні прикрашає, показує кого-, що-небудь у кращому вигляді, стані і т. ін., ніж це є насправді. В вас, живих, немало є турботи, А за те, що нас взяла війна, Нам не треба слави й позолоти, Тільки б дітям наші імена (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 298).

3. Прикрашання чого-небудь тонким шаром золота або бронзової фарби. Починаючи з IX—X ст. в Київській Русі широко застосовували техніку позолоти (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 419).