Мережчатий

Мере́жчатий, -а, -е. = Мережаний. О. 1862. VIII. 16. Оздоблений мережками./Схожий на мережку, мереживо.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Ко́ма (грец. κῶμα — глибокий сон) — патологічний стан організму, що характеризується повною втратою свідомості, розладом життєво важливих функцій — кровообігу, дихання, обміну речовин, відсутністю рефлексів, реакції на подразники. Виникає гальмування функцій кори головного мозку, потім підкіркових утворень.

Спостерігають кому при інсульті, цукровому діабеті, гепатитах, уремії, епілепсії, отруєннях (в тому числі спиртними напоями, сурогатами алкоголю), деяких інфекційних хворобах, тяжких черепно-мозкових травмах, пухлинах головного мозку, тощо. Глибоку кому відносять до термінальних станів.Етимологія Термін «кома», уже використовувався в працях Гіппократа (Epidemica), а пізніше Галеном (ІІ ст. нашої ери). Згодом він майже не використовувався у відомій літературі до середини XVII століття. Термін знову з'явився у впливовому De anima brutorum (1672) Томаса Вілліса (1621—1675), де летаргія (патологічний сон), «кома» (тяжкий сон), карус (позбавлення почуттів) та апоплексія (що він локалізував у білій речовині) згадуються. Термін carus також походить від грецької, де його можна зустріти в коренях кількох слів, що означають сополіфічний або сонний. Його все ще можна знайти в корені терміна «сонник». Томас Сіденгам (1624–89) згадував термін «кома» у кількох випадках гарячки (Sydenham, 1685).[1]

Причини Причини коматозних станів:

Обширні ушкодження мозку: (гематома, абсцес, пухлина мозку, епілепсія). Дифузні деструктивні ушкодження тканини мозку: механічна травма, контузія мозку, енцефаліт, менінгіт, субарахноїдальний крововилив, електротравма мозку. Токсичні ураження мозку: отруєння алкоголем і його сурогатами, етиленгліколем, вуглеводнями та іншими отрутами, отруйними грибами, наркотиками, седативними препаратами, барбітуратами тощо. Неспроможність мозкового кровообігу: синдром малого викиду, напади Морганьї–Адамса–Стокса, наслідку асистолії, ішемічний інсульт, гіпертензивна енцефалопатія. Метаболічні чинники: розлади водного і електролітного балансу, гіперосмолярний синдром, гіпер- або гіпонатріємія, розлади кислотно-основного стану, порушення балансу кальцію, гіпоксія, гіпер- чи гіпокапнія, печінкова недостатність, ниркова недостатність. Ендокринні чинники: гіпер- і гіпоглікемія, гіпер- або гіпотиреоідизм тощо. Фізичні чинники: розлади температурного гомеостазу (тепловий удар, гіпотермія), іонізаційна радіація. Розрізняють коми первинного церебрального генезу (апоплексична, травматична, епілептична, кома інфекційного або пухлинного генезу) і вторинного генезу. Коматозний стан з вторинним ураженням центральної нервової системи зустрічається при захворюваннях внутрішніх органів і ендокринних залоз (коми діабетична, гіпоглікемічна, печінкова, уремічна, еклампсична, гіпохлоремічна, надниркова залозиста, тиреотоксична, мікседематозна, аноксична, аліментарно-дистрофічна).

Виявлення причини коматозних станів нерідко представляє значні труднощі, особливо за відсутності анамнестичних даних. Важливе значення має темп розвитку коматозного стану і симптоми, що передують комі.

Ілюстрації