Риґувати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Риґувати, -ґую, -єш, гл. Дурно писать. Ото риґує, такі карлючки, що й не розбереш. Канев. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)Словник української мови РИҐУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко.

1. Метатися з ревом (про рогату худобу). Скотина риґує, як побачить свіжу кров (Словник Грінченка).

2. Погано писати. [Храпко:] Горе мені, що нема нівідки підмоги. Дунька — ще гірше від мене риґує — дряпа, як курка лапою (Панас Мирний, V, 1955, 121).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання