Танцюристий

Танцюри́стий, -а, -е. Любящій танцовать.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Прикм. до танцюрист. Танцюристий хист підняв я Сам високо (Леся Українка, IV, 1954, 144); // Який складається з танцюристів. Ударять бубни кличем до весіль, 1 заклекоче коло танцюристе (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 136).

2. Який любить, уміє танцювати, охочий до танців. [Тетяна:] Заграйте, дідусю, такої, щоб я досхочу натанцювалася. [Явдоким:] Колись не таких танцюристих перегравав (Марко Кропивницький, V, 1959, 170); Зібралися.. ковалі й теслі, шофери й дояркц, та все танцюристі, та все співучі та балакучі (Радянська Україна, 9.III 1964, 2); // Який бере участь у танці. Розіпхнув танцюристу молодіж, крикнув: «Грай, музико!» (Панас Мирний, I, 1949, 358).

3. Який виконується в ритмі танцю, призначений для танцю. Недалечко чутно сопілку, що грає якусь моторну, танцюристу мелодію (Леся Українка, III, 1952, 224); // у знач. ім. танцюриста, тої, жін. Пісня, мелодія до танців. [Кобзар:] Ну, якої ж вам, діточки мої, заспівати? [Ївга і дехто з дівчат:] Танцюристої! Веселої, дідусю, заспівайте! (Борис Грінченко, II, 1963, 551).

Ілюстрації