Натирати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:43, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Натира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. нате́рти, -тру́, -треш, гл. 1) Натирать, натереть. Знайшла ріпу, натерла на тертушку. Мир. Пов. II. 52. 2) Напирать, напереть. Козаки на піхоту міцно натирали. Гол. І. 34. 3) Настаивать, докучать. Не натирай, бо бачиш, що ніколи. Брацл. у.
