Насторч
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:40, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Насторч, нар. 1) Вертикально. 2) — казати. Противорѣчить, спорить. Така добра вдалася, що ніколи й слова насторч не, скаже. Мир. ХРВ. 336.