Кпини

Кпини, кпин, ж. мн. Насмѣшки, издѣвки. КПИ́НИ, кпин, мн., розм. Те саме, що кепкування.

Пута був спокійний, любив жарти і кпини (Іван Франко, IV, 1950, 12); 

Цей день починався невдало для Анатолія. Ота несподівана зустріч у машині. Тепер кпини начальника цеху (Павло Загребельний, Спека, 1961, 120); Мене образив такий грубий тон і оці кпини, але я змовчав (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 67). ♦ Брати на кпини див. брати. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 318.

Ілюстрації

[[1]]

Див. також

Цікавий факт: в українській мові також існує фразеологізм зі словом кпини. Брати на кпини - кепкувати, глузувати, насміхатися з когось

Схожі слова за значенням

• Глузи – насміхання, глузування з когось/чогось

Джерела та література

[2]