Розлучниця

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:07, 2 грудня 2021; A.mykhailiuk (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Сучасні словники

РОЗЛУ́ЧНИЦЯ, і, жін., розм. Жіночий рід до розлучник. Ой пішла я у яр за водою, Аж там милий гуляє з другою. А другая тая, Розлучниця злая, Багатая сусідонька, Вдова молодая (Тарас Шевченко, II, 1963, 153); — О прокляття! Кому сказати? Хто навчить, як позбутися злої розлучниці, як привернути Прохора (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 168).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 731.

Розлучниця, -ці, ж. Разлучительница. Лати твоя розлучниця, розлучила нас з тобою. Чуб. V. 380.

Ілюстрації

E58335d9a76fdfad4c1c5713f907aef0.1000x1000x1.jpg Cena-ljubovnogo-treugolnika-2-1.jpg Жена-видит-мужа-с-любовницей.jpg Цуацуацу (1).jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання